КОДЕКС ВІД ЛУКАВОГО

22 липня, 2010

kiev_mer

Сергій СТЕЦЕНКО, журналіст.

Глибоко помилявся той, хто стверджував, що Леонід Черновецький нічого не зробив для киян за весь час свого перебування на посту міського голови столиці. Невдовзі кожен мешканець Києва зможе (безкоштовно!) отримати виданий мерією у формі книжечки своєрідний моральний кодекс «справжнього киянина».

Така орієнтація на друковану продукцію означає, скоріше за все, що часи «розсівання гречки» завершилися – переходимо на духовність. Принагідно слід, очевидно, зауважити, що мер, за всіма ознаками, таки дотримується «джентльменських» домовленостей із своїм першим заступником Олександром Поповим про те, що міський голова віднині не втручатиметься в господарські та кадрові питання, а «займатиметься політикою». Результат, як бачимо, не забарився – у вигляді книжечки за розмірами сірникової коробки, в якій умістилося аж 45 «заповідей» від мерії щодо того, як належить поводитися киянам.

Роль Мойсея у цьому випадку, як і слід було сподіватися, дісталася нинішньому радникові мера Ігореві Добруцькому, котрий до цього, на посаді заступника голови  КМДА, залишив глибокий віртуальний слід на ниві охорони столичного довкілля. Втім, сам він досить скромно, хоча й із певними претензіями, оцінює значення свого чергового внеску у розвиток столиці. «Кодекс носить рекомендаційний характер, – зазначає, зокрема, пан Добруцький. – Та, сподіваюся, з часом усі будуть знати ці правила і дотримуватися їх стане модно».

Яка ж, власне, мода пропонується на завершальний, так би мовити, «сезон черновеччини»? Зовні – все надзвичайно пристойно. Справжній киянин, у відповідності з цими заповідями, має знати напам’ять «неофіційний» гімн столиці («Як тебе не любити…»), двічі на рік – у День Києва та День Незалежності – одягати вишиванку, не матюкається, не кидає будь-де недопалки (та не гасить їх об стіни!), не витрушує з балкона килими, а також обов’язково  прибирає за своїм чотирилапим улюбленцем після того, як вигуляє його у сквері (?)…

Загалом – істинний кладезь мудрості та справді державного мислення! Деякі запитання, щоправда, виникають відносно наведеного в цьому кодексі тлумачення поняття «справжній киянин». За версією нашого Мойсея, це, беззаперечно, тільки той, хто дотримується вказаних заповідей. Але є й додаткова, так би мовити, умова: справжній – це виключно той, хто «прожив на землях Києва рівно на один день більше, ніж будь-де». Корінних мешканців столиці така норма, зрозуміло, не стосується, а от усім приїжджим – починаючи від двірника і закінчуючи Президентом – варто обзавестися калькуляторами, щоб часом не проґавити момент, коли вони з повним правом зможуть вважатися справжніми (якщо, звичайно, до такого дня доживуть).

Загальновідомо: страшніше дурня – тільки дурень з ініціативою. Але є в ситуації з цим недолугим кодексом і певний позитив. Декілька заповідей у ньому виписані ну прямо таки спеціально для самих його авторів. Справжній киянин, наприклад, «поважає і захищає від забудови серце Києва – його острови (не будує там своє житло)», «береже схили Дніпра і з повагою ставиться до води», «з повагою і турботою ставиться до пам’ятників культури і архітектури Києва»…

Виникає питання: чи можна, судячи за цими критеріями, вважати, що в нинішній столичній владі є справжні кияни? Напрошується у зв’язку з цим і суттєвий (якщо не головний) додатковий «пункт» у цей кодекс від лукавого: йдучи на наступні вибори, справжній киянин мусить думати головою. Тому, що думати більше нічим.


Радимо прочитати:










Коментарів немає »

Коментарів поки що немає.

RSS-канал коментарів цієї публікації. URI повідомлення (трекбек)

Залишити коментар





40 / 8.892 / 31.53mb