УКРАЇНА: ЗА РІК ДО ЄВРО
13 травня, 2011
До старту чемпіонату Європи з футболу, третьої за значимістю та престижністю спортивної події на планеті (після Олімпійських ігор і чемпіонатів світу з футболу), залишається рік. Вперше футбольне Євро пройде у двох країнах Східної Європи – України та Польщі. У пропонованих вашій увазі нотатках журналіста Володимира КУЛЕБИ – спроба осмислити шлях, який пройшла наша країна за чотири роки підготовки до Євро-2012.
У КАРДИФФ – З НАДІЄЮ!
Чотири роки тому, 18 квітня 2007 року, в столиці Уельсу Кардіффі Президент УЄФА Мішель Платіні витягнув «щасливий» для України та Польщі конверт із рішенням членів Виконкому УЄФА. Сталося це о 12 годині 37 хвилин за київським часом. Отже, Україна і Польща приймають Євро-2012!
Багато води збігло відтоді, як влада помінялася в обох країнах, скільки скептиків передрікало катастрофу, скільки всяких подій сталося за цей час! Здавалося, ніколи не зменшаться ряди песимістів і тих, хто має сумніви: чи здатні країни Східної Європи прийняти третій за престижністю – після Олімпійських ігор і чемпіонату світу з футболу – турнір такого рівня? Чи зможе Україна прийняти Євро, чи буде досягнута паритетність під час розподілу матчів між містами двох країн? Чи встигнуть будівельники? Який рівень інфраструктури та багато іншого…
Вдосталь наслухалися і образливих речей, неприємних як для всієї країни, так і для кожного її громадянина. На якомусь етапі стало зрозуміло: «осічка» неприпустима, якщо Євро у нас відберуть, не дай Боже, це стане ганьбою для багатьох поколінь України.
Не хочеться згадувати, але для об’єктивності скажемо, що були і не дуже приємні для нас засідання Виконкому УЄФА – і в Бордо у вересні 2008 року, коли, здавалося, ще трохи – й заберуть цей турнір. А потім, у Бухаресті – в травні 2009-го, коли майже було вирішено позбавити паритету приймаючі країни на користь Польщі.
Важкою була минулорічна зима – безпросвітна, довга і холодна, якій кінця-краю не видно. А фінансова криза, що вразила цивілізований світ, коли на недостатнє фінансування наклалася політична складова, пов’язана з боротьбою за владу і перманентними виборами? Такі випробування і катаклізми хоч кого змусять зігнутися, захлеснути песимізмом. Трохи відпустило, коли 10 і 11 грудня минулого року було прийнято найважливіше рішення УЄФА, згідно з яким Україна і Польща на рівних отримали право проводити матчі чемпіонату Європи.
Не можна не відзначити й той факт, що, на думку президента УЄФА Мішеля Платіні, переформатування української влади дозволило взяти під контроль підготовку до турніру. Президент України в інаугураційній промові назвав три пріоритети: курс на євроінтеграцію, налагодження стосунків з Росією і проведення Євро-2012.
Позитивну роль зіграло те, що з самого початку був взятий курс на надання можливості членам виконкому УЄФА отримати повну і правдиву інформацію про темпи будівництва об’єктів і їх фінансування. Усе було прозоро: і промахи, і досягнення. Зараз, коли всі об’єкти Євро увійшли в графік, який Україна гарантувала, виграючи тендер, можна, здавалося б, і дух перевести. Але на це вже немає часу.
Насправді Україна ніколи не проводила подібних турнірів, тому існує маса проблем, пов’язаних з системою управління, створеними структурами, навченим і кваліфікованим персоналом, врешті-решт - бракує людей, що володіють іноземними мовами. Тож про самозаспокоєність годі й говорити. Тим більше, після того, як на початку жовтня минулого року на засіданні виконкому УЄФА був затверджений календар змагань – 15 матчів турніру, враховуючи його відкриття, пройдуть у Польщі, 16 матчів з фіналом – у Києві…
Але ми дещо забігли наперед. Зараз же – про ті події, які вже стали історією. Отже, джерела ідеї ведуть нас до далекого з висоти прожитих років дня 28 вересня 2003 року, коли відбулося спільне засідання Виконкому ФФУ і Ради Польського футбольного союзу. А 28 січня 2005 року обидві національні асоціації подали до УЄФА офіційну заявку на участь у тендері.
Для проведення фінальних поєдинків Євро-2012 Україна і Польща включили до заявки по чотири міста. Від нашої країни – Київ, Донецьк, Львів і Дніпропетровськ, від Польщі – Варшава, Вроцлав, Гданьськ і Познань. Крім того, кожна країна заявила по два запасні міста – це польський Краків і Хожув, і наші – Харків і Одеса. Спочатку визначили, що матч-відкриття турніру відбудеться у Варшаві, а фінальний поєдинок – у Києві.
Тоді ж, на початку 2005 року, з’ясувалося, що конкурувати українцям і полякам доведеться з Італією, Туреччиною, Грецією, а також Хорватією і Угорщиною. Ще три країни – Азербайджан, Румунія і Росія, з різних причин відмовилися від участі в конкурсі.
Щоб заощадити кошти національних асоціацій, УЄФА розділив тендер на два етапи. Перший завершився 8 листопада 2005 року: на засіданні Виконкому УЄФА на Мальті визначили трійку кандидатів, які продовжили боротьбу за Євро-2012. Критерії наступні: загальна інфраструктура країн-претендентів, стан спортивних арен, безпека і комерційні аспекти.
У результаті Італія за підсумками голосування набрала одинадцять голосів, Хорватія з Угорщиною – дев’ять, а Україна і Польща – сім, випередивши заявки Туреччини (шість голосів) і Греції (два голоси). Це була ще не перемога, але вже дуже стратегічний успіх, який переконав, що обрано правильний напрям. Голосування показало, що Україна і Польща не вважаються фаворитами цієї гонки, але попереду залишалося досить часу.
До 31 травня 2006 року кандидати підготували детальніші заявки. Щоб краще вивчити документи і прийняти більш зважене і об’єктивне рішення, Союз європейських футбольних асоціацій ухвалив оголосити переможця тендеру не в грудні 2006, як передбачалося, а в квітні 2007 року.
Засідання історичного для України і Польщі Виконкому УЄФА відбулося 17 квітня в Кардіффі в готелі St.David’s. Увечері того ж дня три кандидати на організацію Євро-2012 провели свої останні презентації. Оголошення результатів голосування було намічене на наступний день.
Визначити фаворита заздалегідь виявилося досить складно – усі заявки мали як сильні, так і слабкі сторони. Важливу роль в розподілі симпатій і антипатій членів виконкому зіграли і обставини, не пов’язані безпосередньо з організацією турніру. Так, наприклад, Італія неабияк зіпсувала свій імідж корупційним скандалом в Серії А, а також безладами за участю місцевих уболівальників. Напевно, не додали плюсів угорцям з хорватами кровопролитні нічні битви у Будапешті під час урядової кризи.
Заради справедливості слід сказати і про те, що політична ситуація в Україні також була далеко не найкращою. За два з гаком тижні до оголошення остаточних результатів був виданий президентський указ про розпуск Верховної Ради.
У Польщі тим часом розгорався корупційний скандал. За звинуваченням в організації договірних матчів було заарештовано кілька десятків арбітрів і футбольних чиновників, понесли суворі покарання деякі клуби, а вінцем цієї кампанії з очищення польського футболу стало рішення, прийняте міністром спорту республіки Томашем Ліпцем. Він своєю владою усунув від виконання обов’язків голови Польського футбольного союзу Міхала Лісткевича.
Це цілком відповідало польським законам, проте категорично суперечило нормам ФІФА і УЄФА, що виключає втручання державної влади в діяльність футбольних організацій. Над Польщею нависла загроза виключення з ФІФА, становище стало критичним – бо застосування такого суворого покарання означало б негайний кінець спільної україно-польської заявки на проведення Євро.
Знадобилися низка екстрених заходів для досягнення компромісу, щоб ситуація довкола нашого союзника і партнера нормалізувалась, і в Кардіфф делегація поїхала з надією і амбіціями.
(Далі буде)
Радимо прочитати:
- УЄФА витратить на Євро-2012 500 млн. євро
- Платіні запевняє, що не називав помилкою “Евро-2012″ в Україні
- Платіні похвалив Україну за “колосальний прогрес”
- 16 МАТЧІВ В УКРАЇНІ, 15 – У ПОЛЬЩІ…
- Євроклуби одержать 100 мільйонів євро від Євро-2012
- У Європі чекають, що Євро-2012 принесе купу грошей
Коментарів немає »
Коментарів поки що немає.
RSS-канал коментарів цієї публікації.
Залишити коментар
Із останнього:
НОВИЙ ТРУДОВИЙ КОДЕКС УХВАЛЮЄТЬСЯ В УМОВАХ СУВОРОЇ ЗАСЕКРЕЧЕНОСТІ
Фотогалерея